Історія ліцею

Історія ліцею

Історія школи

        За панської Польщі жили люди не тільки в злиднях, але й у темряві. 

           В 1866 р. в селі була народна школа. Школа не була подібна на сучасну школу. Стара хата, в якій були два класи. У класах були дерев'яні лавки, на кожній з яких вміщувалося 5-6 учнів. На стільних дошках із заглибленнями лежали олівці, ручки з перами, грифельні таблички. (Така грифельна табличка тепер знаходиться в ценявському історико-краєзнавчому музеї). 

          Кожен учень мав свою табличку, що виконувала функцію зошита. Використовували табличку з обох сторін: для класного і домашнього завдання. На грифельних табличках писали учні 1-2 класів. І аж „3-річникам" дозволялося писати олівцем у зошитах, а тим, хто навчався четвертий рік - ручками. 

           В школі обов'язково вивчали біблію - закон Божий, так    званий „катехізис",    польську    історію,    буквар, арифметику, польську та українську граматику. 

           Неодмінним „додатком" до навчання були різка та лінійка. Таку науку свого часу гарно описали Павло Грабовський, Іван Франко. 

           Понад 90 % мешканців села не знали грамоти. В школу ходили тільки діти заможних селян. А хто був біднішим, їхні діти ходили до панів на службу. За навчання в школі треба було платити. За будь-який непослух, за погане навчання дітей били, ставили навколішки на горох або пісок, били двома пальцями по носі чи лобі та найбільше різкою. 

           Діти ходили в постолах. Через плече клали полотняну торбину, в якій носили сушені грушки, коржі і їли на перервах. На службі діти пасли худобу, носили воду, бавили панських дітей. Спали наймити на соломі в сінях або в стодолі. Їли переважно капусту, зрідка чорний хліб, якого давали по кусочку. 

           За будь-яку провину дітей-наймитів тяжко карали. На стайні били різками, не давали кілька днів їсти, інколи з побоями проганяли геть (з розповіді Тичковського Леона, 1970 рік, 1903 року народження). 

       У 1903 році на зборах села було вирішено побудувати нове приміщення школи. Гроші для будівництва збирали селяни. Всі роботи були підсобні. Ліс і камінь для школи сплавляли з Осмолоди по ріці. Дерево вибирали червоне, найкраще, яке не гниє. Школа побудована на землі тодішнього священика, який виділив її спеціально для побудови школи.  

            В 1906 році в було побудовано школу на 7 класних кімнат, а в 1958 році побудовано другий корпус на 5 класних  кімнат.   В 1935 р. була двокласна народна школа з українською мовою навчання, яку відвідувало 250 дітей. Тільки три години на тиждень відводилося на українську мову та літературу, яку викладав учитель поляк, що й сам до ладу не знав української мови. 

             Медичного обслуговування на селі не було взагалі. При необхідності хворий міг лягти в лікарню в Долині або Калуші. Першу допомогу надавав один лікар і фельдшер. Медична допомога в кабінеті лікаря коштувала 3 злоті (триденний заробіток лісоруба). Дуже дорого коштували ліки. Від туберкульозу і тифу гинули сотні людей, особливо в дитячому віці. 

            До 1939 року в с. Небилів людей з вищою освітою не було зовсім, з середньою - 4 чоловіки, частина людей мала початкову освіту, а решта людей були неграмотними.  

              В 1966 році з вищою освітою було 5 чоловік, середньою - 43 чоловіки, решта мали незакінчену середню освіту (семирічну), а старші люди залишалися неграмотними. В школі навчалося 480 учнів, працювало 26 учителів. З них з вищою і неповною вищою освітою - 12 чоловік. 

            У 70-80-х р.р. побудовано новий великий корпус школи. 

             Вчителі в школі були переважно вихідцями із Східної України або навіть Росії. Майже всі після виходу на пенсію повернулися додому. Директори школи також мінялися. Ними були і Романів Ю.В., Римар Й.М., потім знову Романів Ю.В., Єсип Е.В., і вже останні три роки директором школи є Семкович Н.Я. Багато є вчителів – пенсіонерів, які вже не працюють в школі. Вони є завжди бажаними гостями школи. Серед них колишній заступник директора Попович В.М., а також Писар С.Д.- вч. фізкультури, Соломчак С.Ф.- вч. англійської мови, Романів С.К. та Сенюк Г.О.-вч. початкових класів, Федик Б.М.-вч. музики, Винник О.М. – вч. української мови та літератури, Мельник Н.А. – вч. російської мови та літератури, Войціховський І.М.-вч. хімії та інші. 

             Понад 250 небилівчан здобули вищу освіту. Наприклад.: Володимир Вагилевич - кандидат медичних наук,  Ярослав Соломчак - викладач Івано-Франківського Національного технічного» університету нафти і газу. Лікарями стали: Михайло Рошко, Миговичі Василь та Галина, Богдан Олексій, Віра Король, Василь Притула та Василь Скрипко. Учителями - Ольга Винник, Любомир Миндюк, Ганна Белейович, Михайло Мигович, сестри Оксана та Любов Тринчуки, сестри Ольга, Ганна, Оксана та Галина Пулики, Ганна Магулій, Ольга Гпушко, Ганна Олексій, Лідія Пілецька, Марта Владика, Іванна Тринчук, Галина Сидорук, Галина Візнович, Надія Семкович, Галина Костюк, Любов Винник, Галина Візнович, Галина Мигович та багато інших.  

           З 1989 року школа стала загальноосвітньою І-ІІІ ступенів. Сьогодні в ній навчається 451 учень, а в 2000 році було 808 учнів. За  26  років школу закінчили з золотою медаллю  13  випускників, а із срібною – 4 випускники. 

  Навчають їх понад 60 вчителів. Діти вчаться з 5 років (2 підготовчі групи). По закінченні учні продовжують навчання в середньо-спеціальних та вищих учбових закладах. Слід відмітити, що в місцевій школі більша половина місцевих учителів. В селі побудовано для вчителів просторий чотириквартирний будинок. 

            В 1955 році були організовані дитячі ясла, в яких знаходилось 20 дітей. Тепер роботу дитячого садка відновлено і в ньому є дві групи дітей. В селі діють клуб, бібліотека. При клубі працювали драматичний і хоровий гуртки, в яких активну участь приймали і вчителі школи. 

          Сьогодні сільська бібліотека нараховує – 13925 примірників друкованої продукції, обслуговує 1500 користувачів: 470 дітей та 240 юнацтва. 

             В центрі уваги роботи бібліотеки є пропаганда книги з питань національного та духовного відродження, з питань моралі та права, виховання в читачів любові до мистецтва. 

         Користувачів обслуговують – Зіник Ольга Володимирівна та Галькевич Галина Василівна.